Українська Спільнота Транзакційного Аналізу
ЕТИЧНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ СПІЛЬНОТИ ТРАНЗАКЦІЙНОГО АНАЛІЗУ
БАЗУЄТЬСЯ НА ЕТИЧНОМУ КОДЕКСІ EATA
(ЄВРОПЕЙСЬКОЇ АСОЦІАЦІЇ ТРАНЗАКЦІЙНОГО АНАЛІЗУ)
ЄАТА Європейська Асоціація Транзакційного аналізу
Офіційною мовою ЄАТА є англійська.
Офіційною версією Кодексу слід вважати версію
англійською мовою.
Етичний Кодекс ЄАТА
Прийнятий делегатами ЄАТА: липень 2007 і 2011
Вступ
Етичний Кодекс ЄАТА призначений слугувати настановою для національних організацій, що є філіями ЄАТА, і для кожного члена ЄАТА окремо. Він призначений допомагати членам ЄАТА, які працюють у психотерапевтичній, консультаційній, організаційній та освітній галузях діяти етично1. Перед кожною Національною Асоціацією стоїть завдання узгодити свій національний Деонтологічний Кодекс із даним Кодексом.
Крім того, даний Кодекс інформує громадськість про те, якої у вищезазначених контекстах варто очікувати від членів Асоціації.
Даний Кодекс фокусується на критеріях професійної етичної поведінки. Цінності і пов’язані з ними етичні принципи є основою для формування етичної поведінки та виявлення неетичної поведінки. Це обов’язковий основний документ для всіх членів ЄАТА, і він може бути змінений лише Радою ЄАТА. Етичні норми та нормативи професійної діяльності ЄАТА (оновлені у листопаді 1995 року), що зараз мають назву «Деонтологічний Кодекс», є діючими і можуть бути адаптовані Національними Асоціаціями. Відповідно, цей документ відрізняється від Етичного Кодексу ЄАТА.
Національні Асоціації, що є філіями ЄАТА, приймають Етичний Кодекс ЄАТА та використовують його як систему цінностей для аналізу специфічних ситуацій роботи членів своєї організації. Кожний член ЄАТА має дотримуватися цього Кодексу у своїй практичній діяльності. У випадку недотримання даного Кодексу, Національні Асоціації висуватимуть санкції2.
Даний Кодекс складається з трьох розділів: перший розділ – це вступ до Кодексу, у якому наводиться основне розуміння етики; другий розділ – центральна частина Кодексу, де визначаються базові цінності і пов’язані з ними етичні принципи; третій розділ розкриває практичне застосування зазначених цінностей і принципів.
Розділ I: Загальний погляд на етику
1.1. Деякі визначення етики
1.2. Основні положення
1.3. Підхід Етичного Кодексу
1.4. Головні цілі
1.5. Зобов’язання
1.5.1. Національних Асоціацій, що є філіями ЄАТА
1.5.2. членів Національних Асоціацій
Розділ II: Основний Етичний Кодекс
2.1. Базові цінності
2.2. Базові етичні принципи
Розділ III: Від Кодексу до практики
3.1. Вступ
3.2. Схема для етичної оцінки
3.3. Висновки
Додаток: Статті із Загальної декларації прав людини, пов’язані з базовими цінностями
Загальний погляд на етику
Етика3 у найширшому значенні – це філософська дисципліна, що вивчає вчинки людини з точки зору її моральних намірів та волевиявлення. Етика4 передбачає, що людина здатна робити вибір відносно своїх дій. Мається на увазі також здатність робити вибір згідно з критеріями, встановленими самою особистістю (суб’єктивна етика) та врахуванням позиції інших людей (міжсуб’єктна етика).
Деонтологія (професійна етика) вивчає моральні обов’язки та зобов’язання практикуючих фахівців з точки зору етичної поведінки.
1.3. Підхід Етичного Кодексу
Етичний Кодекс ЄАТА визначає базові цінності. Дані цінності пропонують фахівцеві систему відліку для оцінки своєї особистої та професійної поведінки, з метою сприяння благополуччю всіх людей, залучених до професійних стосунків. Дані цінності допомагають визначати критерії етичної та професійної поведінки. Кодекс містить базові цінності та пов’язані з ними етичні принципи, та застосовує їх як основу для забезпечення етичної практики у всіх допомагаючих професіях.
Деонтологічний кодекс (кодекс професійної етики) пропонує ряд настанов, що регулюють поведінку практикуючого фахівця для захисту прав кожного клієнта. Ці настанови строго пов’язані з національним законодавством і мають свою специфіку у різних професійних організаціях.
Мета Етичного та Деонтологічного кодексів – гарантувати дотримання прав людини, а також відповідність національному законодавству.
У даному Кодексі основний акцент поставлений на важливості дотримання ясних цінностей та етичних принципів, з метою створення системи поглядів для розуміння широкого кола ситуацій, навіть якщо специфічні випадки не описані у Етичному Кодексі.
Такий підхід до етичної практики зміщує акцент від дотримання певної низки правил, що вказують, як можна і як не можна вчиняти, до розгляду цінностей і принципів, якими можуть керуватися фахівці у галузі Транзакційного Аналізу. Крім того, погляд на етику крізь призму загальних цінностей і принципів допомагає враховувати культурні відмінності у межах спільноти ЄАТА та пропонує Національним Асоціаціям шлях для інтеграції Кодексу з національними деонтологічними кодексами (кодексом професійної етики). Можливо, що практик зустрінетьсяіз ситуаціями, які не згадуються у певних кодексах, або перед практиком постане необхідність обирати між кількома етичними принципами. У таких обставинах будь-який обраний напрям дій буде неетичним лише тоді, коли можна довести, що практикуючий фахівець не поставився з належною увагою до цінностей і принципів ТА. Усі наведені приклади ілюструють варіанти ефективної практичної діяльності і їх не можна вважати вичерпними.
У зв’язку з тим, що за своєю природою ЄАТА – це асоціація Асоціацій, дана стаття складається з двох частин: перша частина призначена саме для Асоціацій, а друга частина – для окремих членів ЄАТА. Прийняття даного Етичного Кодексу є обов’язковим для тих, хто вступає до ЄАТА – це стосується як Асоціацій, так і окремих членів.
1.5.1. Зобов’язання Національних Асоціацій, що є філіями ЄАТА
Кожна Національна Асоціація, що є філією ЄАТА, виражає згоду з даним Етичним Кодексом і зобов’язується:
1.5.2. Зобов’язання членів Національних Асоціацій
Кожний індивідуальний член ЄАТА (як правило, член Національної Асоціації) погоджується з Етичним Кодексом ЄАТА й зобов’язується:
Кожна особистість відповідає за свою професійну поведінку і має усвідомлювати свої зобов’язання перед спільнотою ЄАТА. Якщо поведінка у чомусь суперечить ЄАТА і національному Деонтологічному Кодексу, вона підлягає розгляду й оцінці з боку Національної Асоціації, яка, за необхідності, визначить відповідні санкції.
Кожний тренер ЄАТА зобов’язується обговорювати та обмірковувати даний Кодекс у всіх аспектах навчання.
Розділ II
Основний Етичний Кодекс
Етика – це дисципліна, що прояснює значення основних цінностей, що скеровують мислення та поведінку людини.
Цінності утворюються на основі екзистенційних та філософських поглядів; є дійсними для кожної людини і сприяють особистому благополуччю та благополуччю інших людей. Вони є універсальними та існують поза межами культурних норм та індивідуальних уявлень.
Етичні принципи є похідними від цінностей і відображають установки, необхідні для того, щоб втілювати цінності у професійній практиці. Через таку свою природу принципи мають інтерпретуватися з точки зору культури. У різних культурах деякі принципи мають різне вираження. Вони також є дійсними для кожної особистості, яка безпосередньо чи опосередковано пов’язана з даним практикуючим фахівцем.
У даному розділі ми називаємо специфічні цінності та етичні принципи і даємо їх визначення. Дані цінності мають першочергове значення для здорового розвитку людини (у індивідуальному та міжособистісному плані) і, тому, можуть розглядатися як основні права людини. Тому, цінності, описані у даному Кодексі, узгоджуються з положеннями Загальної декларації прав людини6.
Кодекс дає коротке визначення етичних принципів. Їх варто застосовувати на практиці, враховуючи всіх, хто безпосередньо або опосередковано залучений до даної діяльності.
Тому, кожний принцип супроводжується описом можливих об’єктів, які необхідно враховувати, щоб поводити себе етично по відношенню до клієнта, до себе як практикуючого фахівця, до тих, хто навчається, до колег та до людського оточення / спільноти.
Цінність – це фундамент, завдяки якому людина здійснює власний особистісний розвиток та реалізацію, а також сприяє цьому у інших людей. Цінності – це відображення природного права, що допомагає людям з повагою ставитися до себе та інших. Наведені нижче цінності пов’язані з правами людини і включені до Загальної декларації прав людини.
Дана система поглядів також узгоджується з екзистенційними та філософськими положеннями Транзакційного Аналізу. Список не можна вважати цілком завершеним, оскільки до нього можна додати безліч інших цінностей.
Враховуючи розмаїття різновидів професійної діяльності фундаментальними цінностями є:
1. Гідність людини7
Кожна людина є цінною, незалежно від статі, соціального стану, віросповідання, етнічного походження, фізичного та психічного здоров’я, політичних переконань, сексуальної орієнтації тощо.
2. Самовизначення8
Кожна людина є вільною у виборі свого майбутнього у межах державного законодавства та з урахуванням потреб самої людини та інших людей. Кожна людина може навчатися на власному досвіді, несе особисту відповідальність, враховуючи при цьому природу світу та свободу інших людей.
3. Здоров’я9
Фізичне та психічне благополуччя – це право кожної людини й має активно охоронятися.
4. Безпека10
Кожна особистість повинна мати можливість досліджувати світ та розвиватися у середовищі, що забезпечує почуття захищеності.
5. Взаємність11
Оскільки всі люди живуть і розвиваються у соціальному середовищі, вони впливають на благополуччя один одного, вступаючи у стосунки взаємної залежності для того, щоб досягти безпеки для себе та інших.
Дані цінності безпосередньо пов’язані одна з одною і впливають на професійну діяльність фахівців, які практикують у ТА.
Беручи до уваги природу цінностей та їх значення у житті людини, та з метою гарантувати повагу і права кожної особистості, необхідно чітко визначити правила поведінки, строго пов’язані із цінностями. Етичні принципи є похідними від цінностей і покликані регулювати практичну діяльність для сприяння благополуччю, розвитку та зростанню особистості. Вони носять обов’язковий характер і пропонують критерії етичної поведінки.
Використовуючи цінності як точку відліку, можна визначити низку етичних принципів.
Головні з них:
У межах допомагаючих професій, поведінка є етичною, якщо при застосуванні етичних принципів враховуються різні цільові групи. Головні серед них це:
Практикуючі фахівці у галузі ТА розглядають кожну цінність та похідні з неї етичні принципи, та здійснюють саморефлексію, щоб вирішити, якої позиції триматися і як поводитися з кожним з вищезгаданих об’єктів. Практикуючий фахівець аналізує будь-яку ситуацію з точки зору впливу етичних принципів на практичну діяльність і обирає поведінку, враховуючи широке коло факторів, наприклад, клієнта, себе, середовище тощо.
Після короткого визначення кожного етичного принципу йде список, що відображає цільові об’єкти уваги. Це допоможе практикуючому фахівцеві оцінити ситуацію й взяти відповідальність за свій вибір. Насамперед, наводяться приклади ефективної діяльності, здійснюваної на основі даного етичного принципу. Мета такого списку – спонукати фахівця задавати собі питання, щоб застосовувати принципи на практиці. Даний список не є вичерпним, і кожний практикуючий фахівець, розглядаючи п’ять цільових груп, може знайти свою власну відповідь. Цей процес допоможе практикуючому фахівцю прояснити причини своєї поведінки.
1. Повага до кожної особистості як до людини, незважаючи на будь-яку специфічну характеристику чи якість.
2. Надання сили – принцип, що підкреслює важливість заохочення особистісного зростання.
3. Захист передбачає турботу про себе та інших (фізичну, психологічну тощо), пам’ятаючи про унікальність та цінність кожної людини.
4. Відповідальність передбачає врахування наслідків наших власних дій як клієнтів, тренерів, терапевтів, супервізорів, консультантів тощо.
5. Узгодженість у взаєминах означає розвиток щирої зацікавленості у благополуччі наших клієнтів.
Для того, щоб прийняти етичне рішення, практикуючі фахівці керуються етичними принципами, які допомагають йому / їй оцінювати різні ситуації, щоб вибір подальших дій був добре обміркований. Проте, може статися так, що практикуючі фахівці опиняться у ситуаціях, у яких неможливо узгодити між собою всі дані принципи. Незважаючи на цю складність, практикуючому фахівцеві все одно доведеться оцінювати специфіку ситуації, розглядати різні точки зору та відповідати за своє рішення.
Наступна схема (рис. 1) являє собою синтез основ Етичного Кодексу. Існує три рівні для оцінки ситуацій з позиції етики:
Рис. 1. Синтез основ Етичного Кодексу: три рівні аналізу діяльності з погляду етики.
Від Кодексу до практики
Як зазначалося вище, призначення даного Кодексу – надати фахівцям, які практикують у ТА, систему поглядів, щоб допомогти їм обмірковувати та аналізувати ситуації у термінах етики, враховуючи складність ситуації стосунків між людьми. Таким чином, практикуючі фахівці зможуть робити належні професійні вибори, фокусуючись на цінностях і принципах, враховуючи також норми й заборони. Кодекс наголошує на тому, що практикуючий фахівець відповідає за свої рішення стосовно інтервенцій у своїй галузі, тобто психотерапії, консультуванні, освіті або роботі з організаціями.
Даний Кодекс підкреслює важливість етичної позиції, що, очевидно, має виражатися у етичній поведінці. Він спрямований на те, щоб широко застосовуватись при аналізі ситуацій, у яких фахівець, який практикує у ТА, здійснює інтервенції, з метою сприяння особистісному зростанню клієнта у його/її спільноті.
Кожний член ЄАТА (1.5.2) зобов’язується використовувати Етичний Кодекс як систему цінностей у своїй професійній практиці та інтегрувати його з Деонтологічним Кодексом, відповідно до державного законодавства.
Мета цього короткого розділу – перекинути міст до етичної практики. Запропоновано графічний інструмент, що допомагає відобразити комплексність, необхідну у застосуванні Кодексу на практиці.
Цей інструмент – схема для етичної оцінки – це виклик кожному фахівцеві, який практикує у ТА, розвивати свій власний спосіб мислення у термінах етики, беручи відповідальність за вибір належних відповідних інтервенцій за допомогою уважного й комплексного аналізу й оцінки ситуації.
Наступна схема (Рис. 2) відображає ключові пункти, описані у розділі II даного Етичного Кодексу ЄАТА; вони в основному базуються на третьому основному положенні, описаному у розділі 1.2 даного Кодексу: Етика визначає цінності, що допомагають людям реалізувати свій потенціал; цінності лежать в основі етичних принципів, що показують шляхи реалізації цінностей. Принципи, що лежать в основі Деонтологічного Кодексу, є основою для керівництва фахівцем власною професійною практикою.
Рис.2 Схема для етичної оцінки відповідно до Етичного Кодексу ЄАТА
Рис. 2 графічно показує, що базові цінності становлять основу й фундамент для етичних принципів, які необхідно застосовувати на практиці. Стрілка від базових цінностей до етичних принципів ілюструє важливість оцінки ситуації насамперед з точки зору базових цінностей. Наступний крок – визначити етичні принципи, які стосуються ситуації, враховуючи сферу застосування. Така послідовність є корисною у виборі інтервенцій у контексті практичної діяльності.
Нижня частина схеми складається з двовимірної таблиці, що підкреслює й показує нам складність етичної оцінки. Ми маємо розглядати етичні принципи й різні цільові групи, залучені до ситуації, щоб оцінити, які з них потребують особливої уваги при інтервенції. Часто практикуючим фахівцям доводиться враховувати декілька цільових груп і принципів одночасно.
Практикуючому фахівцеві важливо усвідомлювати потенційні конфлікти, які можуть виникати при виборі інтервенції. Фахівець, який практикує у ТА, приймає свідоме рішення, оцінюючи цільову групу у тій ситуації (себе як практикуючого фахівця; клієнтів; тих, хто навчається; колег, спільноту), розглядаючи її наслідки для людей і враховуючи їх особисті погляди, сприйняття, історію, культуру й цінності.
Часто пошук належного етичного рішення стає складним і серйозним процесом, що є наслідком комплексних операцій, які здійснює фахівець, який практикує у ТА, розмірковуючи у термінах пріоритету між важливими питаннями, що мають бути враховані, у світлі базових цінностей, етичних принципів та різних цільових груп у професійній практиці. Перспективою даного Етичного Кодексу є підвищення відповідальності фахівців, які практикують у ТА, і дотримуватися його складніше, ніж просто перевіряти себе за списком норм і заборон, оскільки він враховує складність людського життя і, відповідно, необхідність розглядати цінності, наміри, позиції, бажання й страхи разом з поведінкою.
Виноски
Додаток
Статті Загальної декларації прав людини, пов’язані з базовими цінностями
Стаття 1. Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
Стаття 2. Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.
Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.
Стаття 3. Кожна людина має право на життя, на свободу і на особисту недоторканність.
Стаття 18. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в ученні, богослужінні і виконанні релігійних та ритуальних обрядів.
Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Стаття 22. Кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Стаття 23. (1) Кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. (2) Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. (3) Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім’ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. (4) Кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок для захисту своїх інтересів.
Стаття 24. Кожна людина має право на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану періодичну відпустку.
Стаття 25. (1) Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування, який є необхідним для підтримання здоров’я і добробуту її самої та її сім’ї, і право на забезпечення в разі безробіття, хвороби, інвалідності, вдівства, старості чи іншого випадку втрати засобів до існування через незалежні від неї обставини. (2) Материнство і дитинство дають право на особливе піклування і допомогу. Всі діти, народжені у шлюбі або поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.
Стаття 29. (1) Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи. (2) При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві. (3). Здійснення цих прав і свобод ні в якому разі не повинно суперечити цілям і принципам Організації Об’єднаних Націй.